правда

Вона так звикла. Удосвіта встала,
Причепури́лась, хустку підв’язала,
Перехрестилась, глянула в вікно
На білосніжне сяюче панно.
Димок приємно ніздрі лоскотав,
Взялась готовити дванадцять страв.
Ще звечора грибочки намочила
І борошно просіяла, струсила,
Ледь пригубила зварений узвар,
Приготувала посуд-антиквар...
Творилось диво вмілими руками-
Так вміють тільки вправні руки мами.
Кутя, капуста, борщ пісний і вушка,
І пампухи, й вареники, і юшка…
Упоралась…Святкова скатертина,
Свіча, підсвічник- спадщина родинна-
Усе, як за́вжди. Дідуха принесла,
Поправила скруче́ні перевесла,
Чистенько вмилась, Богу помолилась,
Діждала, поки зірка засвітилась,
Закликала покійних маму й тата,
Забідкалася- як же ж там внучата
І донечка десь там, за тим кордоном,-
Таки, мабуть, щось сталось з телефоном…
Молилась ще за сина, що на сході,
На проклятій війні…давно…відтоді…
Потрошки, як годиться, куштувала
І « Бог предвічний…» заколядувала.
Всміхався місяць з зоряних небес.
Десь там, далеко, обізвався пес.
« А стіл,-зітхнула,- хай стоїть, хай жде,
Бо, може, хто приїде чи прийде́…» .
Рейтинг : 5
Запись добавлена: 19 Янв 2017 в 17:02
Просмотров: 26
- На главную
- На сайте: 767
Знакомства и общение 2020