ЗАПОРIЖЖЯ - Дневник [[[МеЛкАя]]]

Дороге моє Запоріжжя
Все в тобі неодмінно люблю
Тут порогів творіння боже
Життя завжди захищало твоє.

Запорожець – чудове ім'я!
Ми живемо як велика родина!
Дніпро з греблею нас породили
І пишаюся цим званням я.

Тут у п'ятнадцятому столітті жорстокому
Щоб свободу та волю зберегти,
Козаки за дніпровським порогом
Запорізьку створили Січ.

Вибирали юрбою отаманів,
Їм долю довіряли свою
Перемагали царів і тиранів
Вірою честю відвагою в бою!

Символ спільної турботи та братерства
Втілюючи собою завжди
Життя суспільної держави,
Козаки зароджували тоді!

Що б ми жили століттями вільно
Місто росло наше і міцніла країна
Керували ми їй всенародно
І вершили добрі справи!

Місто наше ми співаємо тобі оди
Звеличений ти будівлями років
Є греблі мости та заводи
Найдовший у Європі проспект!

Ми тебе з руїн воскресили
Після найжорстокішої війни
Ми ногами бетони місили
Гордість нашої спорудивши країни!

Місто наше, немає тебе зеленіше,
Нам твоє повітря до болю знайоме,
Розуміємо його немає рідніше
Коли тягне із заводів димком.

Вечорами, оповитий таємницею,
Висвітлений зорепадом вогнів
Казкою світишся ти нереальною
Красою захоплюючи своєю!

Мрячить дрібний дощ невидимкою
І купаючись у вогнях ліхтарів,
Нас фонтани прозорим серпанком
Водяний обіймають своєю!

І до годин де фонтани іскряться
Всі поспішають на побачення швидше.
Біля них ще закохуватимуться
Наші діти та онуки дітей!

Ми пишаємося історією Хортиці
І підкової бетонної греблі,
Тут козацькій створення вольниці
Охороняли порогів вершини!

Дивиться Хортиця скелями ланок.
У блакитні води дзеркала,
І спускаються кучері дерев
До сивих потоків Дніпра

Влітку казковий ліс зеленіє,
Кожен пагорбок нам з дитинства знайомий
Січ тут давньою історією віє,
Щоб вільним дихати козаком!