Вона пише ... - Дневник [[[МеЛкАя]]]

Вона пише йому: "Привіт! Як справи? Послухай,
Тут обіцяли, що скоро мені стане краще.
Може, зустрінемося якось, сходимо в суші?"

Він вимикає мобільний, лягає спати.

Вона пише: "Привіт! А сніг побілив столицю.
А тут цікаво - змінюються дні та обличчя,
І знаєш, доводиться багато чого навчитися."

Він у клубі з друзями гуляє. Мовчить знову.

Вона пише: "Привіт. Сьогодні гуляла в парку.
Боялася замерзнути, але знаєш - мені навіть жарко.
І до речі, на Новий рік - ти дочекайся подарунка..."

Листоноша його вдома не застає.

Вона пише йому: "Привіт. Я вирішила - вистачить.
Я тримаюся, але вже ти вибач - іноді накотить,
І по пам'яті стару пишу ...
І завжди недоречно."
Він читає та розуміє навпаки.

Вона пише: "Прощавай. Ти знаєш, я так втомилася.
Я люблю тебе, тільки це - мізерно мало ...
Так що ти не хвилюйся, я просто тобі сказала."

Він сидить на кухні, задумавшись, до ранку.
Вранці пише: "Привіт! Вибач, що пишу так пізно,
Або рано... Не знаю. Послухай, а ти серйозно?"

Вона рано виходить, сідає на перший поїзд, вимикає мобільний. Пора б уже. Час.

Він дзвонить їй весь день, але вона не знімає слухавку.
"Абонент недоступний". Хвилинку ще хвилинку!
Він зривається з місця, за дверима накинувши куртку.
У страху гіршого серце так глухо стукає в ребро...
А над містом зірки в нічній тиші танцюють,
Страх її втратити надходить майже в щільну.
Він знаходить її, замерзлу, але живу
Раннього ранку. На лавочці. Біля метро.