То падала, то знову далі йшла, То віру і надію геть втрачала. Сама дивуюсь, як я так могла, Коли хотілось плакати - мовчала. То я губила, то знаходила не раз, То сила мене зовсім покидала. Не знаю, як я після тих образ, Мирилася з усім і пробачала... То вверх лечу, то кочуся униз, То щастя, то біда в життя ввірветься... Живу й не знаю, на який ''сюрприз'' Мене чекає день, що ''завтра'' зветься. 6
