Серед безлічі думок, В океані суму й щастя, Через терни до зірок, Дивна стежка простяглася. Хтось її мина зумисно, Хтось на неї й не ступа, Комусь іти було вже пізно, На півдорозі хтось зверта. Але боятися не треба, Твій шлях підкажуть почуття, Й душа злітатиме до неба, Бо назад немає вороття. Про цю стежину чули всі, Вона - не зрада, не провалля. Хай знає кожен в майбутті, Що ім'я її - КОХАННЯ!!!
