Хтось принесе білі айстри, Скаже хтось — життя прекрасне, Так, життя прекрасне, а вона... А вона сидітиме сумна, Буде пити — не п'яніти від дешевого вина. Я співатиму для неї, аж бринітиме кришталь, Та хіба зуміє голос подолати цю печаль. Так у світі повелося — Я люблю її волосся, Я люблю її тонкі вуста. Та невдовзі прийде осінь, Ми усі розбіжимося По русифікованих містах.
