О любви - Блог Артемис
Смертельно бачити байдужість,
Ненависть важко відчувать,
І мрій своїх пусту безглуздість
У серці стиха величать…
Яритись пристрастю палкою,
Щоб в грудях віддих завмирав,
І снитий марити тобою,
Щоб розум серце гамував.
В душі печаль несамовита,
Минулого і сліду вже нема,
Так хочеться в собі закритись,
Та тягне у політ жага…
Жага до істини любові,
До віри, ніжності, тепла,
І серце боляче, до крові,
Іржаві грати пробива…
Воно знайшло у собі силу,
І вирвалось із небуття,
І душу щиру й осмутнілу
Вперед направило - в життя!!
Дні минулі вже не зацвітуть,
ПРикрощі позаду залишились,
та покинути усе й забуть
В особистості не досить сили.
Все мінливе : і печаль і щастя,
Все пройде, настане все ж кінець,
Хто чинив добро - тому воздасться,
Той із золота вдягне вінець.
Бога я молю за тебе,
І схранить навік моя душа
Те, що вимолила в неба, -
В серці пригорщу тепла….
Ненависть важко відчувать,
І мрій своїх пусту безглуздість
У серці стиха величать…
Яритись пристрастю палкою,
Щоб в грудях віддих завмирав,
І снитий марити тобою,
Щоб розум серце гамував.
В душі печаль несамовита,
Минулого і сліду вже нема,
Так хочеться в собі закритись,
Та тягне у політ жага…
Жага до істини любові,
До віри, ніжності, тепла,
І серце боляче, до крові,
Іржаві грати пробива…
Воно знайшло у собі силу,
І вирвалось із небуття,
І душу щиру й осмутнілу
Вперед направило - в життя!!
Дні минулі вже не зацвітуть,
ПРикрощі позаду залишились,
та покинути усе й забуть
В особистості не досить сили.
Все мінливе : і печаль і щастя,
Все пройде, настане все ж кінець,
Хто чинив добро - тому воздасться,
Той із золота вдягне вінець.
Бога я молю за тебе,
І схранить навік моя душа
Те, що вимолила в неба, -
В серці пригорщу тепла….
| Автор: Артемис | 12 Марта 2015 в 22:16 |